Замість обміну - службове розслідування: дружина полоненого розповіла про те, як влада підтримує захисників Маріуполя

Анастасії Грановській 21 рік. В неї є півторарічна донька Марина та чоловік Ренат Хайруллін, якого дівчина не бачила з початку повномасштабної війни. Хлопець захищав Маріуполь у складі 36 бригади і потрапив до полону. 

На жаль, доля чоловіка склалася не так, як 95 оборонців “Азовсталі”. Він досі чекає на своє повернення додому. А в Україні в цей час прокуратура продовжує розслідування - було це захоплення чи добровільна здача в полон. Ні коштів, ні належного інформування Анастасія Грановська не отримує. 

Інформатор Гроші поговорив з дівчиною та дізнався деталі цієї справи. 

Чоловік Анастасії - контрактник. Народився в Бердянську, але разом з родиною мешкав у Новомосковську. Останні 3 роки він боронить Україну у складі 501 окремого батальйону морської піхоти 36 бригади. Військова частина А1965 Рената дислокувалася під його рідним містом. 24 лютого Ренат зустрів у Маріуполі, в окопі. 

Анастасія розповіла, що чоловік подзвонив їй 1 березня і сказав, що йому невимовно складно - боєць навіть не був певний, чи повернеться живим додому. А потім зв’язок зник і відновився лише 18 березня. Тоді чоловік повідомив, що з ним все добре і весь цей час він знаходився у Маріуполі, разом зі своїми побратимами. Тримався у бойовому настрої. Запевнив, що продовжують боротися. Просив, щоб дружина разом із маленькою донечкою чекали на нього вдома, як би важко їм не було. 

5 квітня Анастасія від волонтерів дізналася, що батальйон її чоловіка потрапив до полону. Разом з побратимами він захищав Маріуполь 36 діб.

Стукати в усі двері

Вона шукала інформації в Інтернеті, телефонувала всім, кому тільки можна, але відповідей не було. Тоді дівчина пішла до поліції. Там сказали відверто - тривають бої, до Маріуполя ніхто не поїде. Анастасія написала заяву і звернулася до Дніпропетровського обласного відділу СБУ. Повідомила, що, ймовірно, її чоловіка захопили до полону. Там їй сказали те ж саме, що й в поліції. Проте пообіцяли - зроблять все від них залежне. І відкрили кримінальне провадження за фактом зникнення. 

Анастасія не припиняла самостійні пошуки. На ворожому телеграм-каналі, де публікують дані про українських полонених, знайшла відео з чоловіком і частиною його батальйону. Всі були без зброї і з піднятими руками, схудлі та виснажені. Їх вели по приватному сектору.  Дівчина записала відео і віднесла його до поліції. Надала всі дані, які їй були відомі. Все, що зробили правоохоронці, - додали інформацію до справи.

Дружина полоненого намагалася зв’язатися з військовою частиною чоловіка. Результату це не дало - частина А1965 змінила місце дислокації, адже з 2 березня Бердянськ знаходився під окупацією. Телефони, які вдалося знайти в інтернеті, не відповідали або належали колишнім військовим, що вже давно не мають ніякого стосунку ані до батальйону, ані до частини, ані до того, що коїлось в Маріуполі. Дзвінки на “гарячі лінії” до Міноборони, ЗСУ та Центру пошуку і звільнення полонених теж не приносили користі. Випадково від волонтерів дружина військовополоненого, яка знаходиться в декреті, дізналася, що має право на виплати.

Матеріальна підтримка дружини бійця

“В державних органах про допомогу не казали. Вони лише брали у мене дані, опитували про останній телефонний дзвінок, коли ми бачилися, як він взагалі там опинився”, - розповіла Анастасія. 

За допомогою “гарячої лінії” вдалося отримати телефон фінансистки 501 батальйону. Вона сказала надати документи - свідоцтво про шлюб та народження дитини, довідку з роботи, заяву. Все це дівчина відправила поштою. Все надійшло. Але виплат, починаючи з квітня і до сьогодні, немає. І це не найгірше, що могло трапитися в цій ситуації. Згодом Анастасія дізналася, що через відсутність інформації щодо обставин потрапляння в полон військовослужбовців А1965 ведеться розслідування. 

Фінансистка казала, що це звичайна формальність, яка не мала тривати й довше місяця. Проте, за словами Анастасії, розслідування тягнеться вже три місяці, і тепер перетворилося на досудове. Про це вже традиційно вона дізналася від волонтерів та небайдужих депутатів. Гаряча лінія морської піхоти підтвердила інформацію дружині. 

“В ході розслідування встановлено, що командиром військової частини було віддано наказ скласти зброю, що передбачало добровільну здачу у полон. Особовий склад, який на той час перебував з командиром у частині у місті Маріуполь виконав цей злочинний наказ”, - йдеться у досудовому розслідуванні. Воно має встановити статус військовополоненого та визначити грошове забезпечення. Справою займається Миколаївська військова прокуратура. Також витяг засвідчує призупинення виплат від 19 червня 2022 року”, - вказано у розслідуванні. Але дівчина каже, що їх не було і до того дня. 

У чому проблема

Для довідки ми звернулися до сайту Вищої школи адвокатури НААУ. В рамках волонтерського руху “Адвокати ЗСУ” юристи пояснюють, що за військовослужбовцями, захопленими в полон, зберігається низка виплат. Їхнім родинам також визначено законом щомісячне грошове забезпечення у порядку та в розмірах, що встановлюються КМУ.

“Дія цього положення не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували із ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів”, - йдеться у статті. Однак спеціалісти відзначають, що виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або їх звільнення. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Захоплення чи добровільна здача?

За словами Анастасії, з 267 воїнів батальйону, які потрапили до полону у Маріуполі під час захисту міста, звільнили лише 12 людей. Їй вдалося поговорити з двома. Військовослужбовці кажуть, що не чули і не бачили того наказу - ані в письмовій, ані в усній форомі. Що не знали, куди йдуть. 

“Як би він міг добровільно скласти зброю, якщо місто було в кільці? Їх загнали в глухий кут. Вони навіть з заводу Ілліча до заводу Азовсталі не встигли добігти фізично. А з них намагаються зробити дезертирів, що означає добровільну здачу в полон”, - каже дівчина. І нагадує, що неодноразово чула в інтерв’ю Верховного Головнокомандуючого ЗСУ про те, що кому важко - можуть здатися в полон, їх всіх обміняють. За її словами, російська сторона офіційно визнала Рената військовополоненим. Але минув вже місяць, і досі до жодного з обмінів його не включили. 

Що далі

Родичі морпіхів 501 батальйону записували відеозвернення. На ньому вони вимагають повернення своїх близьких додому, а також визначення статусу військовополонених та грошових виплат захисникам Маріуполя. 

Наразі ніяких обіцянок дружині бійця не дають. Бувало й таке, що залякували на “гарячих лініях”.  

“Кажуть, що обміни будуть зриватися, якщо почнемо говорити і навіть спілкуватися з журналістами на цю тему. Кажуть, що наших хлопців можуть не включати до цих обмінів. Але куди вже гірше?”, - розповідає дівчина. 

Вона розраховує, що за два місяці влада все ж намагатиметься визволити якомога більше біців - для доказової бази на суді. 

Раніше ми писали про те, як пораненому військовослужбовцю отримати 100 тисяч грн компенсації від держави. 

Софія Єлагіна