Житлова політика України: які проблеми загострились в умовах війни

Житлова політика України: які проблеми загострились в умовах війни

Про те, які існують проблеми в житловому секторі на даний момент і що потрібно буде врахувати під час відбудови країни, читайте на Інформатор Гроші.

Наслідком російської агресії стали тисячі зруйнованих будинків і мільйони людей, які були змушені залишити своє місце проживання. Таким чином, питання післявоєнного забезпечення українців житлом стає як ніколи актуальним. З метою обговорення цих питань Український кризовий медіа-центр ініціював зустріч експертів, які поділилися своїми думками на цю тему. Інформатор Гроші публікує найважливіше, що було озвучено експертами під час онлайн-зустрічі.

Чому потрібно оновити житлову політику України

На думку Анастасії Бобрової, редакторки Mistosite, аналітикині і менеджерки Cedos, в Україні існує нагальна потреба оновлення житлової політики. «Ми побачили, що житлова політика за останні 30 років була не дуже ефективною. Були неправильні пріоритети, а соціальне житло було залишене поза увагою. Існуючі державні програми спрямовані на те, щоб підтримувати людей, які вже мають якісь збереження і вони могли додатково купити якесь житло (компенсування вартості, кредити з низькими відсотками)». Тому в основі цієї політики була підтримка купівлі.

Неприбуткове житло в Україні представлено двома фондами – Фондом соціального житла і Фондом тимчасового житла. Вони по суті мали б виконувати одну функцію – підтримувати людей, які не можуть самостійно орендувати чи купити житло. «Основний недолік цих фондів – вони були мало наповнені. По всій країні існувало всього близько 1000 квартир соціального житла і 2000 квартир тимчасового житла. Це мізерні цифри, які не співвідносилося з потребою. Було декілька черг на різне житло, в яких люди стояли одночасно, і через це ми не знаємо яка їх точна кількість. Окрім цього, ця система була також децентралізованою, тобто відповідальність за фонди була на місцевій владі, але їм не вдається їх підтримувати без фінансової допомоги центральної влади».

Що стосується сектора приватної оренди, то в Україні, порівняно з іншими країнами, це не дуже великий сектор. За опитуванням 2019 р., близько 8% людей у великих містах орендують житло, а по всій території країни – 4%. З іншої сторони, цей сектор знаходиться «в тіні», бо люди не укладають жодних договорів, і тому таких людей може бути в рази більше. Цей сектор неврегульований і незахищений. Немає контролю за цінами на житло, що особливо було помітно на початку війни. Тому оренда житла має стати врегульованою на законодавчому рівні».

При цьому Анастасія вважає, що сектор оренди не варто віддавати на регулювання ринку, бо частіше за все ринок регулює ціни не на користь людей. «Відносини оренди мають стати прозорими і зрозумілими. Потрібно підвищити обізнаність щодо прав орендарів та орендодавців. Ще потрібне регулювання цін, наприклад, фіксація вартості, встановлення межі чи певної ціни для регіонів. Також потрібно реформувати податок на нерухомість».

Як житлова криза вплинула на пошук нових рішень

Як вважає Альона Ляшева, соціологиня та дослідниця житла й міської політики, війна не лише загострила деякі проблеми, а й відкрила нові можливості для вирішення цих проблем. Одним із наслідків війни стала масова міграція населення. За деякими оцінками, зараз в Україні нараховується десь 7 млн внутрішньо переміщених осіб. При цьому цей процес міграції дуже заплутаний.

«Люди можуть переїхати з окупованих територій, а потім повернутися туди. Хтось поїде за кордон і не повернеться. Зараз є цей виклик, щоб будувати житлову політику, орієнтовану на доступність і гнучкість для широкого спектру потреб, варіативність груп». Дослідниця також підкреслила, що враховуючи наявну кількість ВПО, за останні 3 місяці Держмолодьжитло спромоглося купити для них лише 52 квартири.

З іншого боку, вражає те, яким чином суспільство реагує на надзвичайну житлову кризу і велику кількість нових людей у містах. «Знаходяться неочікувані моделі надання прихистку, багато інституцій і офісів були переобладнані під житло, на рівні університетів були надані гуртожитки. Ці рішення допомогли не залишити людей на вулиці. Тому криза дає простір приймати рішення, які раніше не можливо було уявити».

Де брати гроші для будівництва нового житла в Україні

На думку Альони Ляшевої, саме зараз ми маємо шанс переорієнтувати житлову політику і основна мета – диверсифікація способів отримання житла. «Зараз нам потрібно думати про пільгові кредити, регуляцію ринку оренди, соціальне житло і кооперативи. Але найбільше питання – де взяти гроші для будівництва цього житла, особливо, якщо це неприбуткове (соціальне) житло, і ми не можемо використовувати ринкові механізми. Тут потрібно підняти питання зовнішньої фінансової політики і внутрішньої.

Щодо зовнішньої політики, то ми весь час чуємо, що на Україну чекає допомога як від міжнародних фінансових інституцій, так і від конкретних країн і міст. Але ключове питання – отримаємо ми гранти чи кредити? Важливо думати довгостроково. Якщо Україна залучить не лише гранти, а й кредити, то їх потрібно буде віддавати.

Житлова політика України: які проблеми загострились в умовах війни 1

Питання реструктуризації зовнішнього боргу недостатньо активно обговорюється, а ми вже маємо великий зовнішній борг. Беручи зараз кредити на відбудову, ми, нажаль, не зможемо зробити можливим неприбуткове житло, тому що кредити потрібно буде віддавати з того, що ми заробимо на новозбудованому житлі. Це одразу впливає на доступність. Тому важливо, яким чином зовнішні інвестиції будуть приходити в Україну – у формі допомоги чи кредитування».

Питання корупції і оподаткування при побудові соціального житла

Розглядаючи момент залучення фінансової допомоги для побудови житла, постає питання, як ці гроші розподілятимуться всередині країни. «Ми всі бачили, наскільки великий рівень корупції в сфері забудови. І це одне з ключових питань – яким чином організувати фінансування неприбуткового житла, щоб не стало так, що мешканці стають ланкою перетікання грошей з бюджету в кишені забудовників. В цьому питанні важливий як контроль з боку західних інституцій, які частково фінансуватимуть цю забудову, так і з боку громадського суспільства. Важливо і те, яку роль відіграватиме влада як забудовник, – відмічає Альона Ляшева.

Крім питання влади і корупції, суттєвим аспектом є механізми оподаткування і акумуляціі державних грошей на неприбуткове житло. Питання – як це робити? В багатьох країнах підтримка соціального житла відбувається через оподаткування землі і нерухомості, але та система, яка зараз існує в Україні максимально неефективна і дуже «плоска», тобто податок майже не залежить від того, скільки в тебе квартир. Тому потрібно думати не лише про те, яке житло нам потрібно, а ще й як його фінансувати. Потрібна радикальна відмова від корупційних схем і переосмислення системи оподаткування нерухомості».

Чому потрібно відмінити діючий житловий кодекс

Як відмічає Олександр Вензель, представник Housing Ukraine у місті Харкові та член правління ГО «Укрмолодьжитло», в Україні є багато житлових програм («Доступне житло», програма для учасників АТО), але майже всі вони неефективні.

«У 1995 році Верховна Рада прийняла концепцію державної житлової політики. Згідно з концепцію, держава знімає з себе зобов’язання по забезпеченню житлом за державний кошт працеспроможної частини населення. При цьому визначається група, яка потребує захисту з об’єктивних причин – це інваліди, військовослужбовці і малозабезпечені люди. Їм надаються квартири, прихистки, інтернати і гуртожитки. Тому основна функція житла соціального захисту – зробити так, щоб в країні не було безхатченків.

Працеспроможна частина населення повинна отримувати не захист, а підтримку. Тоді виникають пільгові кредити й інші форми сприяння найбільш економічно активної частини населення. Проте на практиці цього не вийшло. Зараз потрібно об’єднати різну кількість програм. Я вважаю, що перше, що треба зробити – це відмінити житловий кодекс, який по суті залишився радянським, а також припинити приватизацію, тому що ще багато житла можна сьогодні залучити до тих фондів соціального призначення».

Олена Морозова

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.