Модель для медіа: дніпровські ЗМІ у пошуку альтернативних джерел фінансування

Причини для "джинсування" завжди одні й ті самі. Комунальні бюджети, розподілені між телеканалами та газетами, примушують до т. зв. висвітлення діяльності адміністрацій, що завжди перетворюється на "звітний паркет" без права критики. Приватні власники тяжіють до захисту особистих політичних чи бізнес-інтересів, що часто одне й те саме. Навіть якщо законодавчі вимоги до прозорості медіавласності в Україні наблизяться до світових стандартів, чи зможе змінитися український власник? 

"Чи стануть ЗМІ вільнішими і об’єктивнішими після цього – риторичне питання до кожного з власників, - каже медіа-експерт Роман Кабачій, - чи захоче він розвивати ЗМІ як медіа-бізнес, чи залишатиме його у заручниках ретранслятора власних політичних поглядів".

Дніпропетровська область, згідно останнього дослідження  ІМІ, у 2016-му році зайняла друге місце в Україні за кількістю джинси у медіа.  Замість детального перерахування замовників та виконавців виникла ідея розповісти про інші, альтернативні джерела фінансування для ЗМІ, деякі з яких вже впроваджуються у Дніпрі.

Найближча альтернатива

Нове та сьогодні найпопулярніше серед альтернативних джерел фінансування українських ЗМІ – це грантова допомога західних фондів. Журналісти, що працюють у державних чи приватних ЗМІ, часто негативно оцінюють таку практику.  Але, як правило, таку оцінку грантовій допомозі дають ті, хто жодного разу з нею не працював. І, власне, не зможе, якщо медіа має приватного власника. Комунальне ЗМІ може розраховувати на подібну допомогу лише знаходячись у стані роздержавлення.

Зазвичай гранти скеровані на висвітлення певних тем. Окремі медіа рідко можуть отримати таку допомогу на весь проект загалом, хіба що проект не надто масштабний та працює над вирішенням конкретної проблеми. Таким є дніпровське інтернет-видання БюроUA.

"Ми не ставимо перед собою мету вирватися у ТОП засобів масової інформації, розповідаючи "все про все". Ви не знайдете тут публіцистики чи політичних мітингів. Наші інструменти – цифри та факти. Галузь діяльності – корупція і все, що з нею пов’язане", - зазначено на сайті. За трохи більше, ніж рік роботи, за матеріалами “Бюро” відкрито одну кримінальну справу, розслідується ще чотири, виграно два суди щодо доступу до інформації та взяті перші місця у чотирьох журналістських конкурсах. Засновниця та головний редактор проекту Ольга Юдіна раніше працювала з мікро-грантами. Зараз “Бюро” функціонує за підтримки фонду "Відродження". Грантову заявку Ольга подавала сама, без допомоги грантового менеджера, бо впевнена, що у цій справі важливий саме особистий інтерес.  "Це для мене можливість отримувати нормальну зарплатню, займаючись улюбленою справою, за наявності дуже і дуже важливого для журналіста-розслідувача нюансу – відсутністю цензури. З мінусами поки що не зіштовхувалась. Хоча, можливо, маса фінансових звітів може когось відлякати. І хтось цей обов’язок вважатиме за мінус. Я поки що бачу лише плюси", - розповідає Ольга.

Сьогодні стає очевидною залежність нової української журналістики від допомоги західних донорів. Якщо той чи інший фонд припинить або скоротить обсяг діяльності в Україні, що, враховуючи міжнародну ситуацію, дуже реально, деякі незалежні українські медіа будуть просто неможливі. Стабільне виключення складають проекти подібні до “Бюро”. Бо для підтримки журналістських розслідувань завжди функціонує достатньо міжнародних фондів.

Ольга Юдіна вважає, що доброю робочою моделлю також може бути змішана система грантового та громадського фінансування. Щоправда, поки не впевнена у  дієвості такої моделі у сьогоднішньому українському суспільстві.

Громадське в перспективі

Громадське з’явилося у Дніпрі три роки тому. Зараз тут працюють четверо людей. Публічні фінансові скандали всередині київського офісу вплинули і на регіональні організації. Так, дніпровське та київське Громадські остаточно розірвали угоду наприкінці минулого року, з довгим переліком взаємних звинувачень. З угодою Громадське Дніпро втратило і фінансову підтримку в межах проекту "Громадське. Нетворк", який об’єднував усі регіональні організації. Майже в той самий час дніпровська організація отримала грантову підтримку від Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

"Найкращий варіант фінансування для локальних незалежних медіа, на мою думку, це фінансування громади, - каже керівник дніпровського Громадьского Ігор Петровський. - Отримання грантів це складна велика робота, але працювати з громадою так, щоб вона фінансувала медіа, а я впевнений що сучасні локальні медіа не потребують надвеликих бюджетів,  це реально. Втім, досі ми не знайшли способу працювати з громадою міста Дніпро так, щоб вона нас фінансувала". Ігор вважає що основні проблеми неготовності дніпрян утримувати незалежні регіональні ЗМІ полягає у війні. "Бо це одні й ті самі люди – підтримують армію та потенційно можуть підтримувати незалежне медіа. Але зараз у людей просто немає грошей і на те, і на інше", - каже він. Друга причина, на його думку, це загальна неготовність аудиторії до свідомого споживання інформації.

Медіа ширше

Ані гранти, ані громадське фінансування не є бізнес-моделями для ЗМІ. Назагал, для стабільного медіа не може бути єдиного джерела фінансування. До такого висновку прийшли західні медійники на початку двотисячних, коли зіштовхнулися із неминучою потребою переглянути свій підхід. “У 2015-му році друкарський верстат Йоганна Гуттенберга відсвяткував свій 576 день народження. Протягом майже шести століть бізнес-модель була розроблена та  удосконалена, щоб зробити журналістику потужною, респектабельною та дохідною галуззю" - пише Кайо Туліо Коста у докладі про своє дослідження “Бізнес-модель для цифрової журналістики” для Колумбійського університету. Згідно цього дослідження, з 2000-го по 2014-й роки The New York Times втратила дві третини своїх прибутків, які вони традиційно заробляли від реклами та продажу газет. І ці тенденції, зазначає дослідник, стосуються не лише газет, а традиційних медіа загалом, які звикли отримувати прибуток застарілим для епохи пост-інтернет методом. Видання змогло стабілізувати свої прибутки, підлаштувавши стару схему до нових умов, але цей шлях, на думку Кайо Коста, працює лише для The New York Times з ії глобальним підходом. У кожного медіа має бути власна унікальна бізнес-модель, яку можна відшукати лише дослідивши свою аудиторію.

Грег Сателл для Форбс пише короткий огляд про те, що з кожним днем перелік бізнес-моделей для медіа стрімко розширюється. І як свого часу кабельні телеканали змінили такий впевнений у собі медійний ландшафт, так сьогодні кожного дня ресурси - від звичного YouTube до новенького VHX – міняють правила гри у медіа. “Оскільки технологія постійно змінює медіа-бізнес, контент має адаптуватись до нових умов”,- пише він.

Саме час згадати, що українське розуміння медіа дуже відрізняється від європейського чи американського. І, здавалося б, українці сьогодні мають забагато особливостей для подібних роздумів. Але, можливо, в цьому і полягає головна особливість українського простору – в гібридності. У необхідності одночасно вирішувати суспільні проблеми та соціальні явища родом з різних століть, з різних систем координат. І в такому різноманітному просторі точно мають бути приховані дуже особливі ідеї та бізнес-моделі для їх втілення.

Валерія Мальченко

регіональна представниця ІМІ у Дніпропетровській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.